2021-10-05
32Платіжний баланс - це статистичний звітза певний проміжок часу. як правило за рік, який показуєспіввідношення між сукупними надходженнями з-за кордону та платежами з-за кордону. Платіжний баланс – це систематизований запис усіх міжнародних операцій країни за певний проміжок часу. Він відображає співвідношення між розміром всіх грошових сум, які отримані даною країною від інших країн за визначений період і сумою всіх грошових платежів, які були зроблені нею за той же час.Платіжний баланс має таку структуру: І. Баланс поточних операцій:-баланс послуг;-торговельний баланс;-баланс трансфертних платежів. ІІ. Баланс руху капіталу:-баланс за рахунками довгострокових капіталовкладень;-баланс за рахунками короткострокових капіталовкладень;-баланс офіційних резервів. ІІІ. Статистичні розбіжності.
IV. Підсумковий баланс. Для складання платіжного балансу використовують метод подвійного буг. запису.Це означає,що кожна операція має 2 записи: кредит та дебет.Ті операції, які приносять іноземну валютуназиваються кредитами(+), а ті, які повязані з витрачанням валюти називаються дебетами(-).Платіжний баланс,відповідно до принципів побудови, завжди збалансований.Балансуючу роль у зведенні платіжного балансу до 0 відіграють резервні активи.Вони перебувають у власності або під контролем Ц.Б. країни(монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція країни в МВФ, активи в іноземній валюті)
Співвідношення прибуткової і видаткової частин платіжного балансу свідчить про те, яким є його сальдо. Воно може бути активним, коли доходи даної країни перевищують її видатки, або пасивним, якщо видаткова частина балансу перевищує його прибуткову частину. В першому випадку виникає профіцит платіжного балансу, в другому – дефіцит.
Активність чи пасивність платіжного балансу є важливим показником зовнішньоекономічного, в тому числі валютного стану цієї країни. Активний платіжний баланс здійснює стимулюючий вплив на економіку оскільки розширює сукупні видатки, проте викликає інфляцію. Пасивний баланс має антиінфляційну дію, проте стримує економічний розвиток.
50 Сутність та фактори економічного зростання
Під економічним зростанням розуміють збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка, іншими словами, це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим Економічне зростання вимірюють двома способами. По-перше, темпами зростання реального ВВП за певний проміжок часу; по-друге – темпами зростання реального ВВП на душу населення.
Показник темпів економічного зростання:
Тобто реальний ВВП(1) поділити на реальний ВВП(0)Розрізняють чотири групи факторів економічного зростання: 1)Фактори пропозиції зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання. Їх теж чотири: кількість та якість природних ресурсів; кількість та якість трудових ресурсів; обсяг капіталу країни (засобів виробництва); технологія. 2)Фактор попиту – економіка має забезпечувати такий рівень видатків, за якого повністю використовуються наявні ресурси.
3)Фактор ефективності – країна має використовувати ресурси найекономніше (виробнича ефективність) і виробляти з них найцінніші товари (розподільна ефективність). 4)Соціокультурні фактори – сприятлива соціальна, культурна і політична атмосфера 5)Оптимальність економічного зростання -полягає у знаходженні деякого співвідношення між динамікою темпів економічного зростання та джерел зростання. ЇЇ цільова функція- максимізуція інтересів суспільства.
Економічне зростання розрізняють двох типів. Екстенсивний тип – нарощування виробництва товарів та послуг на основі збільшення кількості факторів за попереднього рівня технології. Інтенсивний тип – збільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання ресурсів.
